Чому життя так захотіло
Розбити серце моє й душу?
Яке йому до цого діло?
Чому воно усе ворушить?
Чому примушую забути
Усі найкращі дні і ночі?
...А все могло б інакше бути,
Якби життя закрило очі.
Чому? Чому? - тебе питаю, -
Чому ти вплутуєшся знову?
Чи може легше тобі стане,
Як стопчеш ти роки любові?
Чи може ти не маєш серця,
Не розумієш того болю,
Що в мою душу вітром рветься
Й на рану сипле жменю солі?
Тебе, життя, я проклинаю.
Мені з тобою дуже тісно.
Та провались ти у провалля
І знай, що там тобі і місце!
//27.10.05//
Може варто просто відпочити, чи взяти лікарняний... щось змінити в часі чи просторі і тоді щось трохи налагодиться. Просто подивитися на речі під іншим кутом. Кут має значення.
Я щиро бажаю Maris, щоб у Твоєму житті все було гарно, як у Твоїх віршах
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жорстоко ви з життям...проте ,воно до нас не благіше ставиться, дух перехопило. Вірш наче зі сторінок особистого щоденника, так би мовити, просто зсередини вирвано
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш з минулого. Коли я його перечитую, то дивуюся, наскільки була обіджена життям... Та все налагодилося!
Та все налагодилося!
