ПОБЕГ
"Нам бы только до взморья добраться,
Дорогая моя!" - "Молчи..."
И по лестнице стали спускаться,
Задыхаясь, искали ключи.
Мимо зданий, где мы когда-то
Танцевали, пили вино,
Мимо белых колонн Сената,
Туда, где темно, темно.
"Что ты делаешь, ты безумный!" -
"Нет, я только тебя люблю!
Этот ветер - широкий и шумный,
Будет весело кораблю!"
Горло тесно ужасом сжато,
Нас в потёмках принял челнок...
Крепкий запах морского каната
Задрожавшие ноздри обжёг.
"Скажи ты знаеш наверно:
Я не сплю? Так бывает во сне..."
Только вёсла плескались мерно
По тяжёлой невской волне.
А чёрное небо светало,
Нас окликнул кто-то с моста,
Я руками обеими сжала
На груди цепочку креста.
Обессиленную, на руках ты,
Словно девочку, внёс меня,
Чтоб на палубе белой яхты
Встретить свет нетленного дня.
ВТЕЧА
"До надмор"я нам тільки б дістатись,
Моя люба!" - "Мовчи, мовчи..."
І по сходинках стали спускатись,
Подих збився - шукали ключі.
Вздовж будинків, де ми колись там
Танцювали, пили вино,
Мимо білих колон Сенату,
Туди, де стемніло давно.
"Ти безумний, ну що ти робиш!" -
"Ні, я тільки тебе люблю!
Вітер цей галасливий , широкий,
Буде весело кораблю!"
Горло стиснуто щільно жахом,
Човник в сутінках піджидав...
Сильний запах морського канату
Несподівано ніздрі обдав.
"Скажи, ти знаєш безспірно:
Я не сплю? Так буває у сні..."
Тільки весла плескались мірно
По важкій і темній Неві.
А чорнеє небо світало,
Нас покликав хтось там, з моста,
Обома я руками стискала
На грудях вервечку хреста.
І знесилену, вже на руках ти,
Ніби дівчинку, вніс мене,
Щоб нам разом на білій яхті
Стріти цей незабутній день.
