Ось так минає все заним зникає літо,
Лишається лиш остання мирзлота.
Буяло все навколо і квіти,
Лишилось лиш старе взяття.
Лишилися лиш спогади чекання,
І ті давно вже не молоді.
А так хотілося кохання,
Яке десь далеко в глибині,
Воно закрите за сими замками,
Та ніхто не знайде ключі,
А так хотілося чекання щоб знайти безвихід тут.
І тут немає щастя яке породить пресвяте,
Лиш лишилося чекання і те давно вже не моє.
І хочеться забути все.
Поринути у щось прикрасне і лишити назавжди собі.
І буде тобі саме вічне і живе,
коли настане щастя, і я Прийму все вічне і моє.
Кохання вічне і святе.
