Осінь
Спадає лист, спадає, мов здаля,
із в’янучих вгорі садів небесних,
він падає із заперечним жестом.
І поміж зір німих, крізь ночі бездну
В самотність падає важка земля.
Все падає. Ти лиш навкруг поглянь:
В падінні світ впадає в безнадію.
І лиш Єдиний здержує падіння,
Підставивши безмірно ніжну длань.
Herbst
Die Blätter fallen, fallen wie von weit,
als welkten in den Himmeln ferne Gärten;
sie fallen mit verneinender Gebärde.
Und in den Nächten fällt die schwere Erde
aus allen Sternen in die Einsamkeit.
Wir alle fallen. Diese Hand da fällt.
Und sieh dir andre an: es ist in allen.
Und doch ist Einer, welcher dieses Fallen
unendlich sanft in seinen Händen hält.
Rainer Maria Rilke, 11.9.1902, Paris