Ох, як тяжко траві
Від землі відростать –
Так же тяжко й мені
Вас тепер забувать.
Не просіть же мене
Ви про все те дарма,
Бо так тяжко траві,
Як приходить зима.
І захочеш тепла –
І не знайдеш ніде...
Ніби я не жила, не цвіла для людей.
І топтали мене, і косили мене.
Ох, як тяжко траві,
Ох, як тяжко траві.
Таццяна Зіненка
Ох, як цяжка траве
ад зямлі адрастаць —
Гэтак цяжка і мне
Вас цяпер забываць.
Не прасіце ж мяне
Вы аб гэтым дарма,
Бо так цяжка траве,
як прыходзіць зіма.
І захочаш цяпла —
і ня знойдзеш нідзе…
Нібы я не жыла, не цвіла для людзей.
І хадзілі па мне, і касілі мяне.
Ох, як цяжка траве,
ох, як цяжка траве.
