Гаразд...топчи безжально ніжні квіти,
Руйнуй,вирубуй цвіт в слабкім єстві
Своїм важким чугунним черевиком:
З ночі до ранку,з ранку до зорі...
Ні,не виню тебе!Ти маєш повне право
Їх позривати,знищити...й піти.
Вони без тебе-всеодно б зів'яли!
І не змогли б ніколи розцвісти...
Тому ступай...без сумніву й сміливо!
Слізний ліміт є вичерпаним вщент...
Сльози замерзли й обпікають груди.
Діагноз-безнадійний пацієнт.
Біль не може бути чудовою, тож скажу просто.
Вірш дуже насичений болісними переживаннями. Сильний твір, вражає. Навіть захотілося попросити пробачення. Чесно кажучи, на картинку не можу дивитися, моторошно. Мабуть ви хотіли добити читача остаточно
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... ...Спасибі за таку оцінку мого твору!Мені дуже приємно,що зуміла вас вразити.. А пробачення просити не варто!Ви ж ні в чому(у цьому конкретному випадку)не винні...Спасибі вам за такий насичений коментар і візит! Я і добити??! Ну спасибі! Звичайно,що ні!!! Я за мир у всьому світі!