Коли я сплю, я бачу дивні сни,
Моя Вкраїна, розквіта щоночі....
Але прокинувшись - це поле гри,
Де в серці знову плачуть мої очі....
Бентежить те, що єдності нема,
Та попри все, святкуємо Соборність....
Ще й виставляєм у єкран тіла,
Які працюють не на нашу користь!
Фальшивий Рак - прямує в саме дно,
З якого вибратись нам дуже важко...
А Лебідь грошами забив вікно,
Де крила правдою поранить страшно.
Нажаль надії у серцях нема,
І навідь Щука нам не тішить душі....
Бо віз життя, вона тягне дарма,
ЇЇ старанність інших не зворушить!
Чому від всіх чекаємо добра,
Закривши на усе при цоьму очі...
Ідея, не прийде з небес сама,
Коли народ в добро повірить хоче.
І доки ж будемо тягнуть той віз,
І зігріватись у сльозах народу???
Питання не закриє те вікно....
Бо у віках нема нам переводу!!!
