Іще маленька,а бабуся вчила:
-Ти кожен Божий день добро даруй.
Лише тоді в житті будеш щаслива.
І серцем ти чужу біду відчуй.
Молитву прочитай,звернись до Бога,
Пораду іншим тільки мудру дай.
Бо лише так до Бога є дорога.
Ніколи ти з дороги не звертай.
Вона жила так,як бабуся вчила,
Навіть бездомних всіх кормила псів.
Ображеного,бідного любила.
Любити всіх людей і Бог велів.
Одні її назвали вже святою.
А іншим не подобалась вона.
За очі називали і дурною,
Не ображалась.Так ось і жила.
Почула,що сусідка захворіла,
І не встає.А внук її забув.
Допомогти їй щиро захотіла.
Та внук про допомогу цю почув.
Приїхав з міста,став він так кричати:
-Ти хочеш відібрати ще й наш дім!?
-Та ні-я намагалась помагати.
-Ти знаєш,що тобі я відповім?!
Не лізь в чуже життя,не намагайся
Ти бути краща від людей усіх.
Ти не красуня.І не посміхайся.
Бо вдарю.На душі вже буде гріх.
І в дівчинки душа так заболіла,
Прийшла додому,сіла і мовчить.
З ікони Бог:
-Ти плакати хотіла?
-О Боже!Бо душа моя болить.
-Чому ти плачеш?
-Всім я непотрібна.
Роблю добро,а інколи клянуть.
-Дитино,але Богу ти є вірна.
Ці люди всі без мене вже живуть.
Чому дивуєшся-і я їм непотрібний.
Але не значить,що їх не люблю.
А вчинок милосердний твій і гідний,
І ти прости людину цю слабку.
-Ти непотрібний багатьом,я знаю.
Але не ображаєшся,мовчиш.
Я теж не ображаюсь.Обіцяю,
Що щиро помолюся я за них.
Вона навіть бабусі не сказала,
Що Бог з ікони з нею розмовляв.
Вона добро робила,не чекала,
Щоб навіть дякую їй хтось сказав.
Відочко, не зважай на ссилку. Це я вчуся вставляти картинки, а в мене не виходить.
[URL=http://fastpic.ru/view/51/2012/1221/20bc28e9d9cb4e9973e34aaa47fb16b1.jpg.html>[IMG>http://i51.fastpic.ru/thumb/2012/1221/b1/20bc28e9d9cb4e9973e34aaa47fb16b1.jpeg[/IMG>[/URL>
