Можлива я до чи після?
Існую за умови чи без невідомих?
Вигинаюся медіаною до твого кола,
Ховаюся від сторонніх.
Ділюсь на два, на числа із комою опісля сотень,
Стаю мов дріб, близька до одиниці.
Опісля додавання наших тіл
рахую посмішки на наших лицях.
Твоя ж умова стає немов імператив -
Відмови не існує знак.
Тоді вкінці листка чорнилом виллю Так,
Украплю невідоме з тінню.
В дужках квадратних дам нам шанс,
Від того дня,
Як стала твоїм я свідком,
До знаку нескінченності завитком в світло,
Даю нам все – можливість бути до і після.
А ти лиш, розмалюй для мене нескінченність.
