А я любка з Коломиї,
Із древнього міста,
Де дівчата й молодиці
Як пшеничне тісто.
Ну, а хлопці - пишні ходять,
Рівні й височенькі,
Як ті буки і смерічки,
Файні молоденькі.
То ж гріх був би, щоб не жити,
Та таких легінів
Всім єством своїм дівочим
Не приворожити.
Та таких, щоб не лиш файні,
А ще при машинах,
При солідних установах,
В євроодежинах.
Чи дійсно ви повірили,
Мої любі друзі ?
Бо дісталось, як то кажуть,
Мені по-заслузі:
Учителя-бюджетника
Доля дала мені,
У якого один ровер*
Й порожні кишені.
Вам пораду дам я нині,**
Подруги хороші:
Живіть з тими легінями,
Котрі мають гроші.
* -ровер(діал.) - велосипед ; **-нині(діал.) - сьогодні.
10.01.1999р. м.Коломия.