круто б зараз наснитись тобі у твоїх акварелях.
хотілось би бути синім, він личить моїм манерам,
або як варіант - зеленим, таким, як мої очі.
просто ходили б у лісі, вплітали б у тишу ночі
наші з тобою зізнання, і наші з тобою руки,
ми просто жили б миттю - ось "зараз" і все, лише стуки
сердець двох, які б'ються в ребра - ламають свої ґрати
назустріч один одному - так воно є волю мати?
але тобі сниться інше. щось, що наранок забудеш,
я ж все ніяк не засну - восени так часто пасс'уєш.
до чаю закидую зорі -тремтять, наче замерзли.
така вона осінь - терпка. нам просто б її пережити
