Дороги наші розійшлися.
Тобі тепер я не потрібен.
В тому, що нитки не сплелися
Визнай, що обоє винні.
Ніколи не кажи мені: «Не доля».
Я вірю, що колись настане час.
І ми знищимо це коло.
Поки не розірвало воно нас.
Прочитавши ти б сказала: «Божевільний».
Але дивна магія цих слів…
Божевільний – «бог» і «вільний».
Я зовсім з розуму злетів.
Лиш страх змусив зрозуміти
І тепер ти не почуєш цю мольбу.
Та не думав я біду зустріти,
Сказавши правду : «Я люблю…»
