Ввічливість - це одна з основних засад цивілізованого суспільства, саме вона відрізняє нас від тварин. Її нам прививають ще з дитинства батьки, вихователі, вчителі. Але як не стараються старші покоління, молодь забуває про це. Річ не в тому, що вони забувають вітатися, дякувати, хоча ми зустрічаємось з цим кожного дня… А наша проблема стала більш глибокою - ми деградуємо.
Я наведу як доказ моїх слів кілька прикладів з того, що бачив, пережив… Ще змалку нас вчили, що потрібно з повагою відноситись до пенсіонерів, інвалідів… А що ми бачимо? Навіть не лише серед підлітків, але і серед старших …
Ось що я бачу коли заходжу в автобус, трамвай, метро:
Нікого не хвилюють інші, вони ідуть по головах. Коли до вагону заходить інвалід- всі роблять вигляд що не помітили, концентрують увагу на телефони, книги, або починають дивитись в іншу сторону, а от місцем вони не поступляться. Швидше пенсіонер звільнить місце інваліду, ніж молода здорова людина. Але є вчинки і гірші за цей, я це знаю, я це бачив, я це переживав.
Один з найгірших вчинків такого плану я бачив знову ж таки в метро:
Як завжди інваліда не помітив ніхто, лиш через декілька хвилин одна жінка похилого віку поступилась місце і тут сталось те, чого я незабуду ніколи. Досить молода жінка відштовхнула інваліда і сіла на місце, яке цьому уступили. І де вічливість? Де те чого нас вчили? Своїми вчинками люди виказують неповагу в першу чергу до себе… Звісно це стосується не всіх, але тих, хто не підлягає цій характеристиці залишилось мало… Що з вами сталось, люди? Погляньте на себе і задумайтесь. Може треба змінитись? Бо без змін ми перетворимось в первісну общину, а цивілізація загине…
