Бідна земля, кого ти тільки носиш?
По тобі ходять, їздять на тебе плюють,
А ти терпиш, стогнеш і все зносиш
І дощами теплими твої сльози ллють.
Тебе бурлять, свердлять, всмоктуючи соки
Тоді в тебе так довго не заживають рани
Ти кричиш від болю: «Поки, люди, поки?»
А ми не чуємо, ми сліпі тирани.
Часто кажемо: «Ти нам мало родиш
Знаєш, мало поживи, що ти нам даєш»
У тебе не вклали ми нічого, а ти годиш
Ти нам, як злидням милостинь даєш.
Та людям все мало, коли ж ми наїмося?
Лінуємось любить тебе, ось у чому суть,
А ти стомилася, але даєш колосся
І думаєш: «Коли часи добрії прийдуть?»
Тебе ми роздягаємо, рубаючи дерева
Тіло твоє змащують токсини і мазут
Ти стогнеш: «Зупиніться вже не треба!»
Та гори сміття на тобі, як гриби ростуть.
Ми бачимо, стоїш ти простоволоса й бідна
Зґвалтована людиною в якої сорому нема,
Для себе сама ти давно стала огидна
Схаменіться люди, бо колись почнеться на землі війна!
І візьме Земля у руки сильну від природи зброю
Спекою засушить, сонцем все спече
Поб’є градом і заллє себе водою
І закине люд увесь за своє плече.
Голод по собі пустить, а за ним хвороби
Не залишить від людини тіла, ні від нього тліна.
Ми ж бо паразити на тобі, вірусні мікроби
І визнавши помилку впадемо на коліна.
Будемо гризти лікті та буде вже пізно
Перед нами пустеля, не для пиття вода,
Та слово природи не кам’яно - залізне
І змилюючись над нами дасть пагонець життя.
Ми вхопимся за це крихке життя руками
І будемо радіти, що вона нам дала благодать,
І будемо цілувати землю, що гадили віками
Пам’ятати, щоб війна не повернулася,
як бумеранг назад.
Вірш заставляє задуматись...
Правду кажуть:
Коли кидаєш сміття на землю - не забуть хрюкнути!
- поводимо себе як свині, а називаємо "Царями природи"...
Я взагалі, про людство...
temapk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ПРОСТО НАВІТЬ ХТО ПЛЮЄ НА ЇЇ(харькне), плює на себе , бо ми з відти прийшли(зліпив Бог із глини)
