Прощавайте, далекі кайдани!
Прощайте, за обрій збіглі літа!
Прощайте! Я позбувся ярма!
Позбувся постійної спеки,
Що палила нещадно мене!
Позбувся у дзьобі лелеки,
Що відніс мене у вар'єте,
І поклав на столик тихенько,
Біля матусі мене поклав -
Вона була біла-біленька,
Той сховав нас обох пароплав,
Відвіз нас в далеку Канаду,
І віддав нас в чужії краї,
Не чув я війни канонаду,
Той не бачив як ходять кати.
Виріс я в далекій Канаді,
Понароджував там діточок,
Але ходжу ніби в безладді,
Ніби смикає хтось за гачок,
Ніби бачу тяжкі кайдани,
Ніби чую стогін землі,
Де ходять якісь партизани,
І стріляють вони по мені.
Буває: я їду в машині,
На вітрі грають вуса мої,
І здається: це - Україна,
Яка тяжко виходить з борні.
І тоді так серце стискає,
Ніби кличе Вкраїна моя:
"Сину! Тут твої небокраї!
Батьківщина, я - Мати твоя!"
18.08.1992
К.
КВ-1