Задоволення на хвилину, на мить та без толку
Вводиш ти в вену гострую голку
Ейфорія прийшла, посолодшало в роті
Цей «кайф» пройде, а що буде потім?
А далі залежність і більшає доза
Починається «ломка» - жалісна поза.
І стогін, і біль вливається в тіло
Наркотику хочеш? Шукай його вміло.
Все попливло, коло замкнулось
Життя ходить по лезу, упало, спіткнулось.
Упав на коліна, з землі вже не встати
Смерть іде по слідах тебе щоб забрати.
Ти не людина – співчуття, зі - страждання
Встань, схаменись, хвилина остання
Ти матері сльози, ти біль її, жалість
Не народжені внуки, життя нетривалість.
Її недоспані ночі, дорога скінчилась
В куток вона загнана, молитись втомилась.
Дитя молоде на руках помирає
Хоче вколотись, а сили не має.
Не має грошей, мамочку просить:
«Мамо, спаси, мучитись досить!»
Затягнуло болото, закрутила рутина
Жертва попалась, міцна павутина.
Змінити усе і час повернути
Не скоїти лиха, і все це збагнути
Був перший укол, все здавалося грою
Не думав, що буде розплата тяжкою.
Розплата - жахи, обірвані мрії
Ні сім’ї, ні дітей, ні любові й надії
Тільки хвороби стоять, як солдати
Наймані вбивці хочуть місце зайняти,
Розміститись в тобі і воювати
Тобто єдиним, щоб керувати.
І стерв’ятником час над тобою кружляє
Із існуванням твого вириває,
І життя не дійшло до межі тридцяти,
Взяла смерть за руку, пора вже іти.
