Осінь. На вулиці прохолодно.
Почуття. Сьогодні це не модно.
А є любов. І навіть різна.
Батьківська, дружня. Тепла й грізна.
Буває дитяча , буває доросла.
Але це все не так вже й просто.
Тобі, мені, йому і їй. Для всіх вона.
Але для кожного одна, своя.
Це щось таке незвідане й прекрасне.
Коли людина гарна: без пафосної маски.
Коли вона відкрита, щира, добра.
А іноді жорстока, трохи хвора.
Любов. Це наші справжні почуття.
До когось, до чогось – не важливо. Бо то є я.
Бо то є ми. Відверті і без гриму.
І це дає мені великий стимул.
Життєвий стимул, стимул для кохання.
І розуміння. Головне в житті – єднання.
Єднання двох сердець, єднання двох долонь.
Це так чарівно, коли всередині спалахує вогонь.
А осінь. Осінь вогняна. Осінь – то буття.
Вона найяскравіше розкриває почуття.
Любов до осені. Любов до тебе.
І більше нічого нікому не треба.
