Біжить із торбою жовтень.
А в торбі діра здоровенна,
І сиплеться на землю золото.
Та видно, нікому не здалося,
Бо брудом сяйво вкривається
Під людськими черевиками.
І ті собі теж біжать
Із торбами недоштопаними,
А з них не золото, а літа сипляться.
Та все, що загублено, знайдеться.
Тільки не нами. Не нами.
І, що необхідно, згадається.
На місці скарбу втраченого
Навесні з'являться квіти.
Одна цінність замінює іншу.
Давай же ось тут зупинимось,
Де сонце так любить нас променями
Поскидаємо торби і сядемо.
Наповнимо келихи багрянцем
І будемо просто насолоджуватись
Кожним ковтком чудового вина.́́́́́́́́́́́
