Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: НЕТЛІННА ПІСНЯ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 12.10.2013 - 11:11
Розбудив,друже, спогади! Чудово! І Микола гарний музичний супровід дав. (Хіба що, як на мене, інструментальні програші трохи завеликі)
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Є така пісня, але запису не існує.
Валя Савелюк, 16.10.2012 - 09:10
Вже й осінь спомини кружля... гарний вірш... я називаю її, оту "нетлінну пісню" -- асоціаціями... які приходять з дитинства, з юності, щоб тихенько освітити пору, коли "вкриває паморозь палітру"... вони паморозь ту стирають, щоб палітра не тьмяніла...правда, "мої" -- не з першим коханням пов"язані, а з якимись такими найчастіше нейтральними картинками, але надзвичайно зАтишними.... одна з них -- як ми з мамою воду несли від берегової кринички з журавлем на город наш... мама несла... молода така, така гарна, і така тендітна... з двома повними відрами води...просто сяєво довкруж неї, і од води сяєво - бо сонячна літня днина була (мабуть тому сяєво закарбувалося) і стежка така глибока і в"юнка і траві високій береговій... і мені років 4-ри... - трава тому висока така... і це увесь фрагмент.. його неможливо передати... бо коли він приходить, то навіть картинки нема -- саме лиш відчуття світла, красоти, затишку, любові і захищеної дитячої безтурботності...навіть ці слова майже нічого не передають... одне слово -- Ви знаєте, про що я намагаюся сказати.. про "нетлінну пісню душі"... вибачайте за балакучість... дякую за подорож до сяєва того... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...отакі спогади ясні стирають паморозь, освітлюють душу... й затишніше стає.
Олена Бондар (Бондаренко), 16.10.2012 - 00:21
Прекрасно. Читати Ваші вірші теж і солодко і щемно, бо ж дошкуляють душу тим, що в кожного знас є своя нетлінна мелодія першого кохання.Бо тільки перше кохання справжнє, чисте, трепетне і... вічне, хай би що там не казали!
|
|
|