-Агов,корчмарко,неси оковиту!
Мерщій корчмарю, в'яжи коня!
Козак гуляє.щоб серце прилити.
Сьогодні чарка його рідня!
Мовчить корчмарка у смуток сповита,
Стоїть понуро старий корчмар.
Дійшла до них звістка,що Січ розрита.
Здолав Мазепу московський цар.
-Іди,козаче.як віруєш в Бога.
Себе не жалко-онуків жаль.
Виводь гнідого назад на дорогу-
Іде ордою сюди москаль.
Пройшов з Мазепою тут Гордієнко,
До Бугу вели свої полки...
Скачи,козаче,вони недалеко,
До сходу сонця поспієш ти...
Всміхнувся в вуса,труснув оселедцем,
Коня зострожив-пірнув у степ.
І довго-довго щемів йому в серці
Тополі стогін та шелест верб.
Гнідий,мов з лука стрілою пущений,
Летів слухняно у глупу ніч.
Десь Буг далекий тече між кручами...
А він вертався на Матір-Січ.
Вертався й відав,що не побачиться
Ні з Лугом-Батьком ані з Дніпром.
Та краще вмерти,бо не пробачиться...
Не стане зрада повік добром.
цікаво...Ви не викладач історії? бо написано з великим знанням, невичерпним
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви вгадали В мене багато фахів Викладач історії-один з них.Але,щоб знати історію,не обов'язково бути викладачем.Її потрібно любити,жити нею.Дякую Вам за коментар
А я - так і блукаю. А може. і -ні? Хто - зна? Такий вірш. ніби фільм дивишся. гарно написано, немає слів, якби ж то - та на увесь світ! Беру собі. Мо, десь, комусь?..
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам.Беріть...І я не знаю .чи прийшов кінець моїм блуканням...Знаєте,я дуже багато робив в житті помилок,які вважав за єдино правильні рішення.Якщо хочете,прочитайте мій твір "Люди не янголи".То майже автобіографічне...
Та краще вмерти,бо не пробачиться...
Не стане зрада повік добром.
Нема того козачества, славного, немає.
Ніхто свою голівоньку віддать не бажає
За Вкраїну - рідну неньку! А колись то було...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене багато фахів 
Навіть не буду сперечатися.Дякую 
Дякую за риму 
