Я думала: "Що є життя?"
Я ніч не спала,
коли нещасна, молода
від раку жінка помирала.
Та вічні істини тоді
не доторкались мого серця.
А жінка, що чужа мені,
в той вечір мусіла померти.
Навіщо зорі, небеса?
Навіщо здалась людям доля?
Нащо уся земна краса,
коли лиш смерть на світі - воля?
Я хочу жити! Хоч раба
завжди я буду й полонена
земного щастя і добра!
Хай смерть не прийде навіжена!
Я думала. Я не могла
заснути тої злої ночі.
Нещасна жінка молода
в той вечір закотила очі.
Великий світ цей і страшний!
Нам смерті не знайти причину!
Той, хто створив, той і забрав
великий витвір свій - ЛЮДИНУ!
