Літак летів на Львів
і білий слід
лишав по собі
в голубому небі.
Тим літаком
через багато літ
летіла я
до тебе.
Та звіялася буря
із думок,
із спогадів
скрутились заметілі.
Грудневий сніг,
а не дрібний сніжок,
по голім тілі.
Сховалось сонце
за пелену літ.
Я замерзала
в сніговій пустині.
Невже отой
двадцятирічний лід
розтане нині?
І лід розтав!
Він тріснув і потік
струмком живим.
Були тривоги марні.
Клубився над гарячим
льодом дим
в кав*ярні.
