Охолола до мене
Ти зненацька неначе,
А була ж як доме́нна
Піч – палка і гаряча.
Не лишилося й сліду
Від твоєї уваги.
От візьму та й поїду
В Тринідад і Тобаго!
Там не косять пампаси,
Там не платять податки,
Там знайду собі зразу
Запальну тринідадку –
Хай до его мойого
Проявляє повагу.
Кажуть: є навіть йоги
В Тринідаді й Тобаго!
З депресивного стану
Маю вийти потребу.
Може йогом не стану,
Та забуду про тебе
Там, де з моря пасати
Наганяють засмагу.
Й есемески писати
В Тринідад і Тобаго
Не потрібно, нездала
І холодна киянко –
Там до мене в бунгало
Прийде тобагіянка!
На дзвінки з України
Накладу я ембарго,
Є ж закони в країни
Тринідад і Тобаго!
Скоро тиждень минає,
Як від тебе ні звуку.
Я ж бо гордощі маю
(А до гордощів – муку).
Знаю – є малярія
Там, і навіть люмбаго,
Все ж я твердо наміряв
Тринідад і Тобаго.
Мрія зерня вронила
В серце щемко і п'янко…
О, вона – подзвонила!
Де ж ти, люба киянко!
