Любов пройшла. Пройшло кохання.
Залúшились одні зітхання.
Залúшився ти з нею назавждú,
А серце закричало: «Стій! Не йди!»
І стало дуже боляче мені,
І опинилась я в страшному сні,
Де небо хмарами повите,
І слізьми зовсім все залите,
Де завжди сонячне затмення,
І де нема тобі прощення.
Там довго-довго бýла я,
Та, як завждú, прийшла весна.
І знову сонце засвітило,
І знову стало любо й мило.
Пройшла тепер вже біль моя:
Ти – не один, а я – одна.