Яким звуком передати тиху пульсацію зіниць, коли дивишся комусь прямісінько у вічі? Найближче, мені здається, це шурхіт осіннього листя під ногами, тільки трохи тихше, м»якше, ніжніше...
Там, у Тобі, пульсує цілий Всесвіт. І так хочеться пірнути туди з головою, щоб більше ніколи не виринати. Найбільша цінність Твого світу, що Там – вірять у мене...
Я ловлю кожну мить, коли мої очі торкають поглядом Твоїх, лапаю, наче голодна, кожну емоцію, кожен рух і кожну, не одягнену в слово, думку. Складаю це все у дивний пазл – так схожий на фасетковий погляд стрекози.
Кольорово... Живу, наче у сні.
Прикладаю праву руку до Твого серця і додаю у ще одну чарунку* дивних сот звук його Життя і запах Твоєї реальності. Реальності, у якій прочинені двері для мене...
Мені боляче? - Ні. Хіба трішки... у тому місці, де зеленим світлом повільно наповнюється сфера чари Ярло...
Існує безліч розвитків подій і я намагаюся не дивитися у сторону майбуття, бо зараз це не важливо. Просто хочеться бути поруч , а я не знаю, коли це буде можливо...
Але... відчути Тебе зможу завжди, бо...
Хм... довго розглядаю праву долоню. Там, наче тату, нещодавно з»явилася малесенька родимка. По логіці речей, вона не може існувати у цьому місці. Тя я – ірраціонал. І просто захотіла таким чином закарбувати цю мить, що наповнена Тобою, назавжди...