|
Ти і я, ми щось неймовірно божевільне. Коли ми шли з вечірок, ми обов'язково йшли на каву, в якому стані не були б , і як би не поспішали на роботу. Ну, по-перше, ми постійно личили одне-одному, по-друге, на вечірках ми довго не затримувалися, тож кожне закінчення масових веселощів, ми заливали солодким кофеїном сидячи у вбранні однакових тонів та стилів.
Взагалі ти і я були патологічними кавоманами. Тут ми теж підходили одне-одному. Ти постійно, як чарівник країни Озз, показував мені нові кав'ярні, де б то вони не відкривалися, чи в нашому рідному місті, чи в тому де ми вперше випили каву разом. Наші смаки були схожими, і добре, що не однаковими, але ми постійно знали, що точно хоче інший. І ось з кожною нашою улюбленою кав'ярнею мене знайомив ти. Як завжди знав, що мені сподобається, і замовляв нам те, що кожен полюбляв найбільше, твоє американо і моє мокко. Ці солодкі митті, відчуття нового нашого місця та аромат свіжої кави.
Ось раз ти так познайомив мене з нашою кав'ярнею, ну не те щоб наша як власників, а саме наша, як місце куди ми завжди після вечірок втікали в тишу, де ми які незаперечно личили один-одному, занурювалися в свої смаки та в свої думки, спільні думки. Як завжди я мокко а ти свою бразильську кавуню, у вигляді американо. Ти тримав мене за руку, і вже знявши метелика, щось жартував, потім тішив мене цукеркою і цілував у шию. Далі ми повільно розпивали наш солодкий кофеїн, і довго поглядами говорили, що ми ідеально підходимо одне-одному, і не лише в смаках, і не лише в той вечір, а взагалі, ми половинки одного суцільного та божевільного механізму. Це було найкраще мокко в житті
ID:
359860
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.08.2012 03:45:04
© дата внесення змiн: 26.08.2012 03:59:48
автор: Irysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
