Торкнувся день промінням до колосся,
зронило сонце посмішку у квіт,
спитало мене:"Як тобі жилося,
без Бога в світі стільки літ?"
Грайливо вітер,тішиться волоссям,
мов подих волі,в*ється до грудей,
спитав мене він:"Як тобі жилося,
коли розраду мав серед речей?"
Я проміняв свій спокій на шампанське,
на вічний біг до маревних висот,
і тягу горду до замашок панських,
у славі я шукав собі оплот.
Не бачив,сонечко,тебе ,бо був сліпим я,
байдужо оминав очами квіт,
без Бога я любив своє падіння,
а з Богом полюбив душі політ...
