Коридор із внутрішніх порожнеч,
Я іду,
мовчки слухаючи,
Дивлячись вперед,
Чиїсь руки тонуть із тілом в морі,
море мовчки тоне в чиїхось руках,
хтось в цей відрізок часу мріє про
закінчення життя
suicude
, вибираючи краще лезо,
коридор із внутрішніх порожнеч
я сплю на ходу
і моє обличчя,
вітром вимальовується
на потягах і великих рекламних щитах.
коти з любов’ю заповнених снігом квартир
гріються на підвіконниках,
старі граються зі смертю,
вона посміхається, розкидаючи речі,
та закриваючи усі книги на ключі.
Коридор із внутрішніх порожнеч,
Я тлію,
І над тлінню моєю,
Висвічується зірка.
Це лажове свято із порами року
Закінчиться цілковитим провалом
Мала доза морфію у вени
І вже не ти
А сон
Сон- є мій друг.
Барикади ламаються під тупотом
П’ят ворожих солдат
Птахи тримають курс на Північ
В льодовитий океан
Спускається вересень
Я кривавлю,
Кривими лініями
Стікає чорнило
І сніг стає цілковито залежний
від насичених контурів
мого тіла.
Хтось кричить на зупинці
«Я порожній
Я порожній»
І цей хтось так нагадує мене.
