Коли запалиться вогонь
На вечоровім небосхилі,
Тремчу від дотику долонь,
Що простягає мені Київ.
І ми чекаємо удвох:
Він – як завжди, а я – на свято,
Й взамін поеми – монолог,
Взамін троянд – ванільна м’ята.
Лишає брук буденність пар,
А я щаслива до нестями,
Що сходжу з розуму від чар,
Просяклих димом й полинами.
Що ми ідемо з ним опліч,
А в душу заповзають спрутом
Десятки й сотні протиріч
Терпкі, як шоколад з кунжутом.
Мій Києве, лишися тут,
В солодких липових суцвіттях,
Звільнися від пожовклих пут,
Народжених в тисячоліттях.
Звільнись і дихай, і живи,
І плач у радості симфоній,
А я назву тебе на «Ви»
І щастя розіллю з флаконів.
Розкреслю ніжність на асфальт,
Й списавши крейду до основи,
Вдихну поодинокість мальв
І теплоту твоєї мови.
Запам’ятаю кожну мить,
Проведену в тремких обіймах,
Дозволь гуаші всі пролить,
Нехай їх вгору вітер здійме.
Дозволь розлитися самій
Обіч розхристаних майданів,
Зім’явши свіжий деревій
Й ромашок білі сарафани.
Дозволь босоніж, як колись,
Розсипати тепло у трави,
А ти лиш гаряче молись,
Натхненний передзвоном Лаври.
А ти.. а ти… моя безмежність,
Залита в серце до країв,
Моя не спинена залежність,
Якою доп’яна споїв.
дуже мені подобається Ваша українська мова - легла, багата і співуча! Ви маєте перевагу майже над усіма у цьому сайтві, можливо - і в Україні! Якщо продовжите працювати над поезією - матимете і Славу і Пам,ять за себе!
Кузочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так вихваляти мене - це вже занадто) але я надзвичайно щаслива, що, все ж-таки, пишу не дарма)
, ніжно...милозвучно, БОжественно ...шаленію від цих думок 
Справжня Поезія! Браво! 
