Говірливі горобці
Знов на гілці повсідались.
Пускаючи брудні слівці
Весь ранок разом забавлялись.
То у калюжу хтось пірнає,
То у вікно хтось залетить,
То хліб на кухні позбирає,
Чи візьме там і насмітить.
Сміялися, літали хутко.
Як кажуть, бавились і все.
По вулиці неслися прудко
То вгору, то їх в низ несе.
І не помітила босота
Малого хлопченяти.
Це підкрадалася негода,
Що вийшла погуляти.
Рябе хлопчисько справно
Раптом витягло рогатку,
І почало прицільно-вправно
Стріляти по шибках спочатку
Та після того як йому
Всі вуха обірвали,
То він помітив, на біду, –
Тут горобці літали.
Він розпочав свою війну
Трьох горобців забив до смерті.
Навіщо тільки, не збагну,
Ногою два були роздерті?
І він тоді почав сміятись,
Для нього це всього лиш гра.
Хлопча так любе забавлятись.
А пташок, тих уже нема.
Якщо так гратись все життя,
Що далі буде він робити?
Спочатку горобців в сміття,
А потім і людей давити.
Привіт з Лубен! 
