- раз, два, три...
Рахую босоногі кроки до тебе по стежині, що блукає в зелено-квітучій поляні. Ти намагаєшся то втекти від мене, то зловити...Останнє тобі вдається...Я легко з довірою падаю в твої обійми...А вже достатньо прогріта земля ловить в обійми нас...
- раз, два, три, чотири...
Ти чуєш, як кує зозуля нашому коханню? Не зважаєш, бо трави лоскочуть стопи, ноги, руки, шию...а ти стараєшся випередити траву цілунками...та мої вуста ховаються серед пелюсток квітів...
-раз, два, три, чотири, п’ять...
Рахую пелюстки ромашки...Любиш? А ти мені їх намагаєшся вплести в волосся..та вітер-бешкетник не дає тобі це зробити...Та байдуже, бо волосся вже пахне ромашками, а тіло травами...і поцілунками...і манять хмаринки в очах..і вітер шепоче «Цілуй», «Тримай»...
- чотири, п’ять, шість...
Зривай, зривай з моїх пелюсток кохання... «не відпускай...не відпускай» - шепочу...і байдуже, що мнеться трава...і плаття, і що сонце підглядає з-за гілки.. і хмари в очах біжать все далі і швидше...небо блакитнішає...заплющую очі...
-сім, сім...а далі...а далі забуваю цифри, збиваюся з ліку..все..не важливо...
Головне, ти Один в моєму житті...назавжди...кохаю!
2012р.
