Прилетіли до рідного краю лелеки,
Так і я прилітать скоро буду,
Бо відносить життя нас далеко,
Але батьків своїх я не забуду.
Далеко-далеко полетіли лелеки,
Полетіли, залишили свій дім
І не скоро вони вернуться з далека,
Бо життя несе як оттой грім.
Сьогодні він тут, завтра – там,
І не знаєш де його чекати…
Як вітер бурхливих надій, сподівань,
Не знаєш, де прийдеться страждати.
І кожного дня як у пісні оттій
Несе нас до рідного дому.
Приносить кожному море надій,
Турботу, журбу та втому.
Тому ці лелеки летять та летять,
Не знають, де й приземлитись:
- Дорогу до рідного дому б узнать…
- У вічі батькам подивитись.
Заходьте ще!
Щиро дякую! 
