Гарячий, як магма, живий, як вода.
І зроду не був він лихим, як біда.
Хоч кручений норов, та самоконтроль,
В житті він виповнював власну лиш роль.
Для когось коханий, комусь ідеал,
Обіцяним словом розплавить метал.
Хоч лідер, та батько, порадник і друг,
Не схожий на злісних катів чи на слуг.
Твердий, наче скеля, гнучкий, мов ріка.
Коли вже хтось тоне, його лиш рука
На берег витягує з горя і мук,
І син таким буде, і донька, і внук.
