Я гордий. В цьому велич? Певно ні. Дивитися на брата тільки зверхньо;
зневага - не підходить це мені. Ми всі однакові, бо смертні.
Чи я величний, лиш коли не сам? Із дівчиною любою у парі.
І всякий підлабузник каже нам, що разом ми є надзвичайно гарні?
Чи тільки сам для себе, і в собі найкраще все потрібно проявляти,
не гнути театрально брів, і величчю нікого не чіпати?
Всередині всю гідність берегти, назовні ж - плазувати під ногами,
а харцизяки всякі і кати, що хочуть - те і роблять нехай з нами?
Що знаю я - нічого, (ну хіба, крім того, що потрібно жити)
а то пропустиш все, як той Циклоп, і будеш під парканом вовком вити...
Де треба - там моє не відберуть, занехотя всім іншим поступлюся.
Не поламають. Хочуть - хай зігнуть. Однаково величним залишуся.