***** До *****
Йду по вулиці Медовій,
Весь задуманий іду,
Дивлюся на Львів казковий,
На красу його нічну.
Йду й загадую бажання,
Хоч і знову йду сумний,
Все ж задам собі питання:
Хто я є ? Хто я такий ?
Ні ! Не знаменитий вчений,
Не бандит я, не спортсмен,
Молодий я, ще зелений,
Не поет, не бізнесмен.
Я лише студент звичайний,
Що за розкладом живе,
Я наївний та старанний,
Я є той, хто щастя жде.
А сумний, бо сірі будні
Відпочинку не дають
І всілякі думи згубні
Серце кожну мить клюють.
Ось така в мені картина
Малювалася щодня,
Та з'явилася дитина,
Що життя гниле спасла.
Я вже думав, що погасну
Серед зла і самоти,
Та, на щастя, дуже вчасно
Познайомилися ми.
***** Після *****
Все змінилося відтоді -
Щастя врешті я знайшов,
Бо є дівчинка на сході,
З нею я веселий знов.
Дружба наша вічнощира
Зав'язалась в ланцюжок,
Дівчинка ця добра й мила -
Це і є мій новий крок.
Все вона в мені змінила,
Бо вона - це та іскра,
Що навіки запалила
Вогник світлого життя.
Я за все їй дуже вдячний
І пишу тепер вірші,
Все я зроблю, щоб вона лиш
Усміхнулася мені.
Лиш вона - це та єдина,
Що розкрила шлях до мрій,
Дівчинка з ім'ям Карина,
Дякую за дружбу їй !
Ось воно - жадане щастя,
За котрим я полював,
Хочу всім тепер признаться -
Щастя справжнє я спіймав !
Радий, що сподобалось......
