Дитячим смутком, ніжними серпанками,
Пожовклим листям, плетевом вінків,
І кволим холодом, у серці ранками,
Пустими барвами безплідних тих садків.
Таким зустрів мене, мій краю,
Утомлений, жагою оповитий,
Охоплений страшенною тугою,
Шаленним маревом до нутрощів зігрітий.
- Я пити хочу, - шепче поле щире,
І шепіт той колосся видає,
І біль отой підхоплює ялина,
- Давно волосся опада моє...
Мій край, утомлений жагою,
Утомлений. Та все ж такий
Безмежно любий. Поруч я з тобою
І кожен день, як поруч, дорогий.
