Спи моя маленька зоре,
засинай,
Буду біля тебе поруч,
пам"ятай,
Ніжно свої ясні очі
закривай,
І про те що буде потім-
не питай...
Ніч розвіє усі жалі,
і печаль,
Серцем у незнані далі
відлітай,
У обіймах моїх, мила,
засинай,
Ти віддала свої крила
мені, знай...
Пригорнись, і ти відчуєш
серця стук,
Ти засни, убережу я
від розлук.
Ти у розпачі надії
не втрачай!
Свою душу в ясних мріях
відпускай.
Навіть коли прийде осінь-
не сумуй,
Вірю і кохаю досі-
ти відчуй!
І морози хай зимові
надійдуть,
Більш тебе вони самотню
не знайдуть!
Не залишу я єдину
ні на мить!
Моя зранена пташино-
не тремти...
Знов розквітнеш наче квітка
на весні,
Ми зустрінемось, лебідко,
уві сні...
У снах солодких для нас лиш
щастя є...
Так як ця свіча, не згасне
почуття моє.
Не ховай від мене нишком
сліз своїх,
Бо бажати тепла трішки-
то не гріх!
Хай сміється ница Зрада
в очі нам,
Нашу Долю їй у владу
не віддам!!!
І нехай лютує вітер
надворі,
Зможу я тебе зігріти,
лиш повір!
Твої загадки й замки
відкрию я,
Чуєш подих мій легкий:
"Ти лиш моя!"
І якщо загублюсь десь я
на путі,
Знай, що ти єдина в мене
у житті!
Знову шлях до твого серця
віднайду,
В темряві лиш ти озвешся..
я прийду...
Хай роки краси й розкошів
відійдуть,
Спи, кохана, не тривожся,
Я люблю...
