Збивається подих, як голос твій чую,
Й картини звабливі в уяві малюю.
І образ для серця такий милий твій,
Не віриться навіть ,що ти зараз мій.
І очі від щастя уже закриваю,
Ти поряд, так близько тебе відчуваю.
Ці руки, що ласку дарують безмежну,
Цілунки жагучі такі й обережні.
І шепіт, немов десь далеко у сні:
«О, як ти кохана жадана мені!»
І розум уже відключається враз,
Лише відчуття ейфорії у нас.
У море бажань і кохання пірнаєм,
Й усе навкруги нам здається вже Раєм.
Серця наші б»ються уже в унісон,
Кохання нас двох захопило в полон.
І вже ми не знаєм - це сон чи реальність?
Це дійсність така, чи лише віртуальність?
Ці пестощі ніжні й палкі поцілунки…,
Чи це лиш уяви солодкі дарунки?
Та ні, це не сон, і не наша уява,
Це пристрасті вир і жагуча забава.
У танці кохання кружляють тіла
І зайві між нами вже зараз слова…
А де навчають таким танцям? Я готовий навчитись і танцювати все життя!!!
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А це і важко й легко водночас,
якщо між вами пристрасть і кохання,
то це все інстинктивно вийде в вас
як виникне нестимне вже бажання!!!
дякую за веселий коментар, приємно