Не вартує нічого життя без кохання
І як хмари, злі сумніви
І страх миттєвого зізнання
Пусті з-під алкоголю посудини
Нічого вже давно не вирішать
Видумані історії і діалоги
Пусто на свідомість давлять
Написані під місяць монологи
Кому ти хотів їх присвятити
Чи просто уважно прочитавши
Урочисто їх спалити
До зірок на сантиметр не діставши
Боячись зробити гірше
Нічого не роблячи натомість
Думав, що так буде ліпше
Якби не зламана свідомість
Не робити висновків ніяких
Бо життя не вчить нічого
А просто пити свій коньяк
І по можливості судити строго.
