Ти побажав мені, щоб я відчула біль.
Біль зради, прохолодного зітхання...
І я відчула. Прикро. Ти повір,
Були у мене дивні поривання.
Я розумію, холод мій вбива
Мене, тебе, наше кохання,
Але тому я ще жива,
Що відчуваю прикрощі страждання.
Мене не люблять, до іншою ідуть.
Ти знав, мабуть, як це паршиво,
Коли не можеш ні про що забуть
І на душі так пусто і тужливо.
Слова такі пророчі, ти радій,
А я сміятися уже не смію.
І сльози потекли, немов пломбір
На сонячному світлі...Я радію...