Від автора.
Перед тим як Ви прочитаєте мій літературний витвір, прошу ознайомитись з тим що спонукало мене написати його.
Актуальність віршу зумовлена статистикою: рівень зростання онкозахворювань в Україні катастрофічний - 1 000 000 українців хворі на рак! Більшість з цих людей не виживе саме через запізніле виявлення хвороби. Адже рак, виявлений на перших стадіях майже у 100% виліковний. Протягом життя кожний третій-четвертий чоловік і кожна п’ята жінка мають „шанси” захворіти на цю недугу. Щороку реєструється понад 160 000 нових випадків захворювання на рак. Виживає тільки 75 000 українців.
Проведено низку заходів та подій, серед яких:
· проведення національного соціологічного опитування близько 2000 респондентів з усіх регіонів України щодо діагностики онкозахворювань;
· створення нових Санбюлетенів з інформацією щодо діагностики онкозахворювань, які розміщені у більшості поліклінік та онкодиспансерів України (близько 300 закладів);
· проведення волонтерських акцій з метою роздачі брошур з необхідною інформацією;
· створення та розміщення соціальної реклами (в т.ч. аудіо- та відео роликів) з метою підвищення настороженості до свого здоров'я по всій Україні;
· створення SMS- довідки 4647, яка буде надавати контакти лікувальних закладів;
· робота зі ЗМІ з метою якісного висвітлення онкопроблем в Україні;
· організація круглих столів, які присвячені тематиці ранньої діагностики раку в Україні та проблем онкозахворювань;
· сприяння започаткуванню днів відкритих дверей на базі онкодиспансерів для інформування населення щодо необхідності профілактики та діагностики;
· розробка Інтернет-сайту проекту www.ne-zolikaj.org.ua;http://socreklama.org/content/soc_reklama2/soc_reklama2/636/
ЖІНОЧИ ГРУДИ - ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ…
Ні!
Ні!
Ні!
Не хочу і не буду
Лягати сам, без жінки
В ліжко.
Я ще немовлям привчився смоктати грудь.
Жіночу грудь…
З роками ж зовсім не змінився,
лише посилилось бажання
тримати у своїх долонях
той ніжний символ всього жіноцтва,
що зветься просто – грудь,
жіноча грудь.
* * *
Вскочив у авто, і - по газах -
шукати собі жінку на ніч.
Ну як, ти згодна? Ні?
А ти?
І ти?
Шкода…
Невже сьогодні буду сам?
Самотній?..
Авто летить на окружну.
Дівчатка тут згодні на все, аби сплатив все за тарифом.
Сідай скоріше. Швидше! Ну!?
Мені ще ж виспатись потрібно!
* * *
Ну ось… Нарешті…
Жінка - в ліжку,
І вся тремтить (та не від пристрасті).
Я знаю. Вірю. Розумію.
Але сьогодні ти - моя!
Лягай до стінки і, -
Мовчи!!!
Не треба більше слів…
Ти краще грудь свою відкрий. – І засина..а…ай.
До грудей я ніжно доторкнувся,
обнявши жінку зі спини,
Вона ж при цьому, ворухнувшись,
притислась ближче до стіни.
Віддаю тепло-беру тепло собі…
Вона не спала ніч, я - спав.
А мої руки мимоволі
Всю ніч пестили її тіло.
Вона муркотіла (я це чув!),
Вона ридала (це я бачив!).
* * *
Бувай.
До зустрічі.
Прощай…
Не знаю, що тобі сказати.
Грошей не треба, не давай…
Візьму лиш те, що сутенеру віддавати.
Мені ж так соромно за себе…
Що відбулось сама не знаю (подібного не відчувала!)…
Шкода, ночами я працюю,
Бо сюди приходила б поспати
й теплом мужчини обпікатись.
* * *
Вона пішла, зачинивши двері. Встигнув лиш промовити:
«Поліна…»
Поліно, мила моя повіє...
Руде волосся, груди трампліном,
Лисячий носик, високий і твердий сосок,
Рожеве коло навкруги…
Щедра натура і душевна.
Добра!
Добра!
Добра!
Добра!
І знову ніч, і в ліжку жінка…
Як її ім'я? Байдуже!
У неї груди – «баклажани»,
І похітливість б’є ключем…
І знову ніч. О, ці - мов груші -
Пружні маленькі і… смачні.
Я з’їм їх точно до світанку!
Мої!
Мої!
Мої!
Мої!
* * *
Цей неймовірний вплив грудей,
і навіть лише від їх споглядання…
Ігралище! Секс! Заборонена зона!
Поступливий погляд… Долоні - під сукню…
Розкидані ґудзики…
Розірваваний бюстгальтер…
Ну де?!
Де?!
Де мої груди?!
Немов магніт притягують нас
ці груди, що, ніжно колихаючись, манять до себе;
Немов бальзам - цілющий та корисний;
Немов щастя на шляху далекім…
В грудях ховається душа!
Милуйся ними, цілуй і пести,
Торкайся ніжно, обережно...
Тебе очікує блаженство:
Грудь розквітає, наливається соком…
Цілуй і дихай на соски.
Накрий долонями її,
Замри, відчувши серце жінки…
Твоя енергія тече. Тече прямісінько до її серця.
Грій душу жінці і даруй тепло, любов і радість!
* * *
Ні!
Ні!
Ні!
Не хочу і не буду
Лягати сам, без жінки
В ліжко.
Вскочив у авто і - по газах.
Темний квартал…
Один ліхтар...
Хтось впав, лежить…
Двигун глушу.
Це чоловік: брудний і лисий,
Худий, сутулий, малі руки,
Волосся жмут в м’яких долонях….
Довге волосся, руде.
Руде волоссячко, мов шовк.
І очі. Очі вже знайомі…
- Пізнав мене? (Жіночий голос!)
- Ви - жінка??? Ні, я не пізнав…
- Поліна звуть мене. Повія. Ні, не впізнаєш ти мене…
Тим паче зараз… без грудей…
Останній погляд і - завмерла…
Поліно, мила моя повіє…
Руде волосся, груди трампліном,
Лисячий носик, високий і твердий сосок….
Все з’їло онко… біль… пухлина…
Нема грудей… - нема Поліни…
* * *
Нема грудей… - нема Поліни…
* * *
Нема грудей… - нема Поліни…
* * *
Я знав її лиш одну ніч, а пам’ятати буду вічно.
День і ніч…. -
ціле життя…
20 березня 2012 року
О, тепер уже більше завершений і цілісний твір, ніж був))) Тепер композиція у творі наявна, сюжет...
Драма передана. Секс теж. От лише грубість на мою думку надто контрастує з темою і метою написаного... Але це на майбутнє))) Ти просив - я написала)))
О, тепер уже більше завершений і цілісний твір, ніж був))) Тепер композиція у творі наявна, сюжет...
Драма передана. Секс теж. От лише грубість на мою думку надто контрастує з темою і метою написаного... Але це на майбутнє))) Ти просив - я написала)))
