Я життя це ненавиджу
Це й так усім відомо.
Моє серце - птаха хижа,
А душа співає соло.
Мої дії, як замкнуті процеси,
Повторюються і несуть в собі ніяких змін.
І я далеко не принцеса,
і не хочу, щоб світ лежав біля моїх колін.
А хочу я, щоб він змінився.
Щоб дощ толерантності пролився,
Щоб зникли біди і незгоди,
Щоб зло не робило нам погоди.
Щоб пропали всі ці непотрібні речі,
Щоб життя несло лиш світло, а це доречно.
Але чому не так усе? – чому?
Сказати про це комусь? – Кому?
Всім байдуже, усім уже давно начхати
І всі мрії кинуті за грати
Хто може знати як усе змінити,
Щоб люди могли знову, світ цей полюбити.
