Як часто люди думають, що життя-казка,
Й навколо нас існує світ чудес,
І кожен день у тебе інша маска-
Ти граєш то жебрачок, то принцес.
Смієшся, коли хочеться ридати,
Радієш, коли настрою нема,
Мовчиш, коли так хочеться кричати,
Й горлаєш, коли повністю німа.
Щодня рожеві надягаєш окуляри,
А личко посмішкою часто прикрашаєш.
Тобі здається, що летиш аж понад хмари,
Насправді просто від реальності тікаєш.
Так набагато легше:без проблем,
Без страху, смутку, болю, втрат і втоми.
Не треба доводити безліч теорем,
Лиш просто встановити аксіоми!
За правилами ти живеш, дотримуєшся плану,
Але відсутні кульмінація й розв*язка
Чекаєш на Господню з неба манну,
І всеще віриш, що життя це казка.
Вас так багато Кать, Насть, Ір і Оль
Ти пропадаєш у товпі між ними.
В житті своєму граєш другорядну роль,
А іншим дозволяєш бути головними.
Із личка свого маску ту зніми!
Веди свій зошит і забудь про кальку,
Адже живеш у світі і з людьми,
Тож не малюй із себе барбі-ляльку!
Поки є час почни усе з початку,
З вовками ти тоді навчишся жити,
Забудь про квіти, іграшки і шоколадку.
Життя- це шанс, зумій його зловити!!!
