Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: НЕНАРОКОМ УПАЛО СЛОВО… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думалось, якби в тему саме першоквітневу.А коли не вдалось розмістити правильно текст, засумнівався в якості та ще й тому, що проза. Варто ж дотримуватись Клубних "канонів". Мабуть, прозових замальовок тут не виставлятиму. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Принагідно інформую, що довелось замінити прозовий текст "УСІ ВДОМА" на новеньку мініатюрку "Поляна". Не вдавалось правильно розмістити... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СПА-СИ-БІ !!!А я увечорі думав замінити віршики оці, бо читали спершу автори не по-нашому підписані... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце заглянув у давненьку - ранню книжечку свою ("ЛІКУЙМО ДУШУ" - 1999) та й надибав диптих "СЛОВО". Виявляється, перша його чистина - ЛЮБОВ, (Ненароком упало слово...) а друга - ЖИТТЯ: Мрії й роки у леті тануть. Не збулося, чи не зберіг... Та в словах - таїна - жаданий оберіг. Відлітаю. Що залишаю? Не нажив я ганьби тавро. Слово - вічність, чи мить остання... НА ДОБРО. Сотнями вірші гублю чи викидаю. А, може, хай живе? Чи таки - декларативненький? Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ ЩИРО. Заходьте. До речі, коли будете в Лубнах... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ. Будь ласка, проглянь вище коментар з Тамарою Шкіндер. Може, лишити й другу частину диптиха, чи то таки слабше? viter07, 31.03.2012 - 22:30
Прекрасна композиція.Сумніви лише щодо МАЮСЬ (русизмом попахує). Закінчення просто шикарне. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ.Додумаю. Гляньте, будь ласка, коментар вище. Чи лишати давненький диптих, чи забути? |
|
|