Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: ЯКБИ Ж… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна, 31.03.2012 - 09:14
Дуже сподобалося. Впевнена, перекликається з таким же жалем в серцях багатьох-багатьох Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так покроїла нас доля... Хай не дрімають почуття. Нехай живе ПОЕЗІЯ. євген уткін, 31.03.2012 - 08:51
Ой, яка надчудова лірика! Аж дух захопило від спогаду, тож давайте ще раз, на якусь мить, повернемось у те солодке минуле.Ніч. Яка була казкова ніч! Зорі наче вишні над водою, Сяяли над тихою Сулою А ми, йшли до сонечка навстріч Стрілась і жагуче обпекла. Вітерцем легесеньким війнула, Спокій мій забрала у минуле, Мов вода крізь пальці протекла Очі, що волошки у житах, Серце моє зранили вогнисті, Дві перлинки кришталево чисті, Залишились в спогадах і снах. Ніжна наче вранішня роса, Трепетна і як весна тендітна, Ласкава, бажана і привітна В позолоті русая коса. Нерішучість в котре підвела. За несміливість себе картаю, Більше за життя її кохаю, Стрілась – і жагуче обпекла Згадую тепер ту дивну ніч, І чарівні зорі малинові, І її уста такі медові, Й неповторний блиск дівочих віч. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю, дорогий земляче!Хай почуття журчать юначе... Хай світ оновлює Весна! Віталій Назарук, 31.03.2012 - 07:52
О, як би ми голубились рядком.Якби ж я досі був молодиком. Свята правда!!! Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радію, що саме Вам сподобалось. БАДЬОРОСТІ БАЖАЮ! Ярослав Дорожний, 30.03.2012 - 23:35
чому ж шляхи - не паралелі, а розійшлись кривими там навкруг? (
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так отож. Дякую, що завітали. Борода, 30.03.2012 - 21:56
коли стежинки долі не зійшлись - довіку жаль десь по душі блукає, але той жаль так жити заставляє, наче зустрітись суджено колись... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно... Д Я К У Ю. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Що судилось - не минеш.Леся Геник, 30.03.2012 - 21:32
О, час - палач, такий несамовитий!О, ви, роки - буремний вітровій... Якби ж уміла хоч на мить спинити, Кричала, плакала б: що мій, лиш мій! В любистку ранок серденька купала б... І коси б всім березам заплела! А пригортала б... Якби пригортала! А цілувала б - в щастя б повела... Біжать стежини, тулиться барвінок, Блакитне небо, скапує печаль... У різночассі витертий відтінок Усіх "якби"... Як жаль, о, Господи, як жаль! (30.03.12) Отакий експромт... на одному подиху... Дякую Вам за прекрасний вірш... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надихаєм надзвичайно...Сонечко-Лесенько, зізнаюсь: саме цей вірш "Якби ж вона всміхалася мені..." я написав недавно, дивлячись на єдину ТВОЮ ФОТОГРАФІЮ і вживаючись у ТВОЮ ПОЕЗІЮ. Твій прекрасний новісінький вірш благословляю на вічність.Будьмо собою і житиме Поезія! Весняна Осінь, 30.03.2012 - 20:54
Якщо розминулись, значить так повинно бути, це вчить, це робить сильнішим, це завжди нагадує про себе, це римується, і це живе у серці. А як це багато!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А просто такий він собі лірик - оцей "шестидесятник" Сашко Печора. |
|
|