Проходячи крізь легендарні місця, я забуваю шифри і паролі до твого серця,
Я вірю у правду і маю надію, що мені вона щиро всміхнеться,
Я буду чекати осінніх дощів і раптово,
Розкрию підступності й свавілля таємну цю змову.
Я буду жити, йти під дощем, цілий світ даруючи нашим рукам,
Окрилений мрією, я піду по казковим стежкам,
Буду бачити сонце й мільйони галактик небесних,
Оминати моря, йти вверх до зір цих чудесних.
Варто вірити в себе, ламаючи кригу шаблонів,
Йти вперед сміло, не знати кордонів,
Бути чесним з собою й людьми,
І плакати лише щастя слізьми…
