Терпкий язик, смердить із рота, зуби жовті.
Не хочу більше тебе цілувати. Надворі жовтень.
У парку листя шелестить, неначе принтер знов бумагу тягне.
Іди скоріше, задовбала, на полі ЦСКА і Вагнер.
Я йшов на гру, а не лизати твої губи,
Не хочу пивом запивати поцілунок.
Лодоня мокра від холодного бокалу,
Зажмеш її своїми ніжними ногами.
Ні, в тебе очі дуже гарні, довге волосся і приємний погляд,
Але любити я тебе не можу,
Приємний погляд це не погляд на життя,
Який у тебе знівечений батьком.
Я не жорстокий, я знаю ти невинна,
У всіх можливих розуміннях цього слова.
І після гри іду поряд з тобою
Обійми, сигарети, кілька пляшок пива,
Ледь підійшовши, зробим це сьогодні,
І ноги блиснули від ліхтаря напроти.
Ти скажеш, шо я буду першим,
Та я це знаю (Ти теж такою будеш, і цього я тобі не скажу)
І хочеться, і страшно, і ноги трусить як у повному трамваї,
На ліжку, на кріслі, у ванній чи в залі на дивані?
Сьогодні треба йти додому спати,
Завтра на поле треба рано встати.
І хай вважає мене цуциком сусідським,
Що вночі спать не дасть своїм гавчанням гидким.
Обабіч мене тотуари, вже треття ночі.
Невже ми стільки говорили? Про що? На очі
Наповзає темінь, це моя вулиця розбита,
І он мій дім, що не закритий,
Чекала мама значно раніше,
Завтра на полі буду мовчати як миша.
ID:
316136
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.02.2012 22:34:19
© дата внесення змiн: 23.02.2012 16:18:38
автор: Kenny
Вкажіть причину вашої скарги
|