В мoє сeрцe нaчe гpoмом
Купідон влyчив стрiлoю.
І з тих пір я тільки думав,
Як ми будемо з тобoю.
Рахував я дні, хвилини
Коли знов тебе побачу.
Ну скажи чим прогнівив я
Свою долю, чи удачу?!
Ти спочатку усміхалась,
Дарувала погляд свій.
І я думав що ти любиш,
Думав, що ти ангел мій.
Ми гуляли, усміхались
І були якось в кіно.
Згодом я сказав кохаю.
Тобі було все одно.
Ти погралась – відпустила.
І тобі було начхати!
Ти скажи мені будь ласка
А чи вмієш ти кохати?!
Знаю, вмієш фліртувати
Я знімаю свою шапку.
Тут немає тобі рівних,
Але я поставив крапку!
З мене досить! Я не хочу!
Вже ввірвався мій терпець!
Прощавай назавжди люба.
Це – сумний, але ж кінець.
Хай хтось інший обнімає.
І з ним буде твоя врода.
Мені більш цінніші в світі
своє я, своя свобода.
Через рік, можливо більше
Я про тебе не згадаю.
В мене буде уже інша.
Вона шептатиме: «Кохаю!»
Вона буде ціннувати
Того хто готовий вмерти.
Хто готовий ради неї
Проти всіх в житті поперти.
Я тобі бажаю казки!
Щастя хай протягне лапку.
З мене досить. Я поставив
величезну, жирну крапку.
![Rostislav: […ceрцe нaчe гpoмом…] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
