Ми з тобою стояли на грані,
На межі вже нових почуттів,
Ще хвилину тому невблаганно
Ти мене повернутись просив
І зелені твої рідні очі-
Наче море...але вже чужі...
Звести з розуму начебто хочуть,
Ріжуть душу- сталеві ножі!
Відірватись від погляду важко,
Хоч і болем пронизує вщент,
Це життя..це реальність, не казка,
Тут ні чарів нема, ні принцес.
І коли ти стоятимеш в колі,
Повернувшись обличчям до всіх-
Не уникнути гіркої долі,
Що до когось спиною стоїш.
Мене ж страх закував у кайдани,
Що востаннє скажу тобі "МІЙ"
І що ти більш не будеш коханим,
Бо вже станеш навіки "ЧУЖИЙ"
Ми з тобою стояли на грані,
І ні слова..лиш тиша пуста...
Я дивилась на тебе востаннє
На межі вже нового життя...