Блискавка махнула білим батогом,
Грім ударив круто на поля кругом.
Де жита стіною, де пшеничний лан...
Я тримався міцно за дівочий стан.
- Не хвилюйся, люба, злива ця мине,
О, царівно серця, поцілуй мене!
Цілував я милу в запашні вуста,
Злива прошуміла - дощик перестав...
По калюжах теплих бредемо удвох,
Запах з поля лине і п"янить обох.
Сонечко виблискує, в крапельках сія.
Степова русалко, ти навік моя!
Ви трималися дарма
За той стан дівочий ,
В полі прихистку катма,
Коли грім гуркоче.
Може блискавка попасти
У вас із тим станом
І обоє склеять ласти,
І обох не стане...
Так що краще сидіть вдома,
Не бродіть полями,
Або, лиш зачули грома
Скачіть вдвох до ями!!!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А копичка соломи навіщо? Молодим ті громи, як музика! Дякую за гарний експромт!